Вступ

Сучасні ринкові умови, посилені останнім часом нестабільний геополітичної обстановкою, накладають додаткове навантаження на російські підприємства щодо боротьби за виживання і конкуренції. Негативно на російській економіці позначилися і такі події 2014-2015 рр., Як встановлення санкцій проти Росії з боку США, ЄС, Японії і інших країн і відповідні санкції з боку Росії. Внутрішній ринок кредитних ресурсів в даний час не в змозі забезпечити російську економіку довгі й дешеві гроші.

В існуючій на сьогоднішній день економічної ситуації обов'язковою умовою в конкурентній боротьбі є постійне вдосконалення методів та інструментів управління підприємством. Максимальна і раціональне використання внутрішніх прихованих резервів і можливостей підприємства може істотно підвищити економічну ефективність і рентабельність фінансово-господарської діяльності. А це можливо лише за допомогою створення дієвої системи внутрішнього обліку і моніторингу. На погляд автора, впровадження елементів системи контролінгу в усі сегменти роботи підприємства істотно підвищить ефективність системи управління економікою на мікрорівні. У даній статті ми розглянемо, як впровадження контролінгу в один із сегментів фінансового сектора роботи підприємства, а саме в роботу з дебіторською заборгованістю, може дозволити організації розкрити додаткові внутрішні резерви і підвищити ліквідність.

При розробці і створенні ефективної системи управління фінансами на підприємстві постійно виникає проблема, пов'язана із забезпеченням достатнього рівня коштів, необхідних для здійснення поточної діяльності і в той же час перспективного розвитку.

Одна з основних завдань фінансової служби будь-якого підприємства - забезпечення фінансування безперервної господарської діяльності компанії, тобто задоволення потреби компанії в коштах. Відсутність достатнього обсягу коштів на рахунках не дозволить підприємству функціонувати, здійснювати поточну діяльність, не кажучи вже про досягнення стратегічних цілей. Подібні проблеми на підприємствах виникають через відсутність або неефективного функціонування цілісної системи управління грошовими коштами, побудовою якої і покликаний займатися фінансовий контролінг.

Незважаючи на те, що поняття «контролінгу» прийшло в російську економіку вже досить давно - на початку 90-х років, його практичне впровадження в роботу вітчизняних підприємств до сих пір відчуває певні труднощі. У даній роботі ми спробували сформулювати практичні рекомендації щодо впровадження контролінгу в фінансову сферу діяльності підприємства, обґрунтовуючи ефективність даного економічного інструменту результатами теоретичних і практичних досліджень.

Забезпечення максимально можливої ​​ліквідності і платоспроможності підприємства є одним з основних завдань фінансового контролінгу. Найчастіше відображаються в звіті про прибутки і збитки чистий фінансовий результат може створити хибне враження про фінансову стійкість підприємства. Так як навіть при значних прибутків, зафіксованої в бухгалтерському звіті, у компанії іноді може не вистачати коштів для здійснення поточних платежів. Звідси - перше і, на наш погляд, головна умова життєдіяльності організації: постійна наявність достатнього обсягу грошових коштів, необхідних для оплати рахунків, що пред'являються на адресу компанії.

Для забезпечення цієї умови існують конкретні інструменти: прогнозування та бюджетування грошових потоків, залучення різних позикових та інвестиційних коштів і т.д. У даній статті ми досліджуємо такий інструмент, як оптимізація дебіторської заборгованості (Азарнова, Косенко, 2015; Герасимова, 2010).

Для цього розглянемо процес управління дебіторською заборгованістю як один з елементів фінансового контролінгу в організації.

Фінансовий контролінг пов'язує воєдино такі функції менеджменту, як інформаційне забезпечення, планування, облік, аналіз і контроль, координує і інтегрує ці функції, переводячи процес управління фінансами на підприємстві на якісно новий рівень. Фінансовий контролінг, залучений у всі бізнес-процеси, відіграє значну роль у прийнятті, підтримки і ефективному виконанні стратегічних рішень керівництва і здійсненні тактичних дій (Сацуки, 2011).

Необхідність залучення системи контролінгу для підвищення ефективності управління грошовими потоками в організації, з одного боку, і невирішеність багатьох питань теоретичного, методичного та практичного характеру в сфері управління дебіторською заборгованістю, з іншого, зумовили актуальність і спрямованість даної статті.

На сьогоднішній день у вітчизняній науковій літературі досить глибоко теоретично вивчені питання дебіторської заборгованості. У працях В.В. Ковальова, Г.В. Савицької, Н.В. Нікітіної, І.А. Бланка, О.А. Дідова широко обговорюються і розкриваються такі поняття, як сутність дебіторської заборгованості, причини виникнення, її джерела. Але проблеми управління дебіторською заборгованістю, а також шляхи їх вирішення, на наш погляд, недостатньо опрацьовані. Сьогодні на практиці такі проблеми вирішуються підприємствами методом проб і помилок з урахуванням накопиченого досвіду. Крім того, в теорії не існує встановленого нормативу дебіторської заборгованості. Тобто підприємство саме вирішує, який ліміт дебіторської заборгованості для нього найбільш оптимальний. Тому правильне визначення оптимального рівня дебіторської заборгованості є ще однією відкритою проблемою для багатьох підприємств.

Фінансові ресурси надходять на підприємство з різних джерел і можуть бути класифіковані в такий спосіб:

- позикові кошти (кредити, позики, лізинг і т.д.);

- власні кошти (такі як амортизаційні відрахування, внутрішньогосподарські резерви, нерозподілений прибуток, додатковий капітал, який створюється за рахунок переоцінки вартості підприємства);

- залучені кошти (від емісії цінних паперів, від дольової участі в інвестиційній діяльності тощо).

Але велика частка реальних грошових коштів, що акумулюються на розрахункових рахунках підприємства, перш за все надходить від покупців і замовників. Успіх реалізації товарів і послуг будь-якого підприємства залежить від безлічі внутрішніх і зовнішніх чинників, зокрема, від якості виробленої продукції, використовуваної технології виробництва, попиту, інтенсивності конкуренції, реклами. Не менш важливі для збільшення обсягів реалізації і терміни розрахунків, обговорювані в контрактах з покупцями (замовниками) та постачальниками (підрядниками), для оплати отриманого товару (послуги).

Щоб залишатися конкурентоспроможними, утримувати і збільшувати частку своєї присутності на ринку того чи іншого товару (послуги), підприємство йде на такі заходи, як надання своїм покупцям комерційного кредиту. Іноді від умов надання даного виду кредиту (відстрочки платежу) істотно залежить обсяг продажів і ціна на реалізовані товари і послуги, а отже, обсяг виручки і рентабельність.

Реалізація продукції з використанням даного фінансового інструменту зумовлює появу відмінностей між обліковими показниками реалізації продукції, які відображаються в бухгалтерському звіті про прибутки і збитки, і реальним надходженням грошових коштів від реалізації продукції на розрахункові рахунки підприємства. До моменту фактичного зарахування грошових коштів на рахунок продавця за реалізовані товари / послуги процес реалізації з точки зору руху грошових коштів ще триває, що і призводить до виникнення дебіторської заборгованості. Відбувається так званий касовий розрив: підприємство витратило власні кошти на виготовлення продукції / послуги і передало його у власність покупцеві, проте поки не отримала на свою адресу грошових коштів за реалізовану продукцію / послугу. До настання терміну оплати дебіторська заборгованість повинна якось фінансуватися, при цьому постійно зберігається ризик, що оплата буде проведена покупцем (замовником) із запізненням або не зроблена взагалі [1] .

Безсумнівно, в умовах сучасної ринкової ситуації, яка характеризується нестабільним економічним становищем і складній геополітичній обстановкою, що посилює і без того жорстку конкуренцію, продажу з використанням комерційного кредиту (з відстрочкою платежу) відіграють важливу роль і стають все більш поширені. Але найчастіше продажу в кредит зумовлюють невиправдане збільшення дебіторської заборгованості, що в результаті призводить до суттєвого зростання витрат і до підвищення ризиків, основний з яких - ризик невиконання зобов'язань контрагентами. Втрати від інфляції, упущена вигода, витрати з обслуговування і стягнення дебіторської заборгованості, витрати по залученню і обслуговуванню позикового капіталу з огляду на брак оборотних коштів - все це негативні моменти, з якими може зіткнутися підприємство, здійснюючи продажу в кредит.

У той же час неблагонадійні контрагенти, які свідомо йдуть від офіційних договірних умов надання комерційного кредиту, часто просто відтягують термін погашення фінансових зобов'язань за придбану продукцію (послуги), користуючись неофіційними безвідсотковим кредитом за рахунок продавця. Тому, формуючи політику реалізації продукції і / або послуг, компанії повинні не тільки брати до уваги позитивні результати кредитування покупців (збільшення продажів і прибутку), а й враховувати, що даний процес, як правило, має і негативні моменти.

Проблеми управління дебіторською заборгованістю, з якими багато підприємств стикаються сьогодні, досить типові:

- відсутня достовірна інформація про реальні терміни погашення зобов'язань контрагентами;

- немає чітко прописаного і зрозумілого регламенту роботи з дебіторською заборгованістю з закріпленням відповідальних фахівців за кожну ділянку роботи (необхідний покроковий інструктаж роботи відповідальних осіб з моменту виникнення заборгованості до моменту її повного погашення);

- немає даних про суму витрат, причиною яких є зростання розміру дебіторської заборгованості, відсутня динаміка даних витрат;

- не проводиться оцінка надійності контрагентів (не формується і не моніториться банк даних контрагентів);

- не відслідковуються ефективність продажів з відстрочкою платежу (не розраховується економічний ефект від надання комерційного кредиту);

- колекторські функції, функції аналізу дебіторської заборгованості та прийняття управлінських рішень для врегулювання боргу розподілені між різними структурними підрозділами, які часто підкоряються директорам різної спрямованості (наприклад, комерційному директору і фінансовому директору), при тому, що в компаніях не існує регламентів взаємодії і не налагоджені інформаційні потоки.

Будучи своєрідним елементом майна підприємства, дебіторська заборгованість впливає на ефективність використання коштів підприємства. Ефективне управління даними елементом сприяє розширенню обсягів реалізації і, отже, зростання прибутку від продажів. У той же час, будучи частиною оборотних коштів, а саме частиною фондів звернення, дебіторська заборгованість, а особливо невиправдана «зависла», різко скорочує оборотність оборотних коштів і тим самим зменшує реальний дохід підприємства [2] .

Оцінка позитивних і негативних результатів кредитної політики повинна бути складовою частиною фінансового контролінгу в сфері управління дебіторською заборгованістю. Перш за все необхідно провести оцінку на предмет того, як відбивається діюча в області збуту кредитна політика на продажах, рівні дебіторської заборгованості, витрати капіталу, ризики втрат від безнадійних боргів. І з урахуванням виявлених плюсів і мінусів здійснювати коригування існуючої на підприємстві системи збуту.

Якщо облік дебіторської заборгованості відноситься до функцій бухгалтерії, то моніторинг дебіторської заборгованості - це процес, безумовно відноситься до фінансового контролінгу, зосереджений в основному на аналізі та контролі рівня та якості дебіторської заборгованості.

За словами І.А. Бланка, ефективне управління дебіторською заборгованістю пов'язано в першу чергу з оптимізацією розміру і забезпеченням інкасації заборгованості покупців і замовників [3] .

В.В. Ковальов вважає, що управління дебіторською заборгованістю передбачає насамперед контроль за оборотністю засобів у розрахунках, а ключовим моментом в управлінні дебіторською заборгованістю є визначення термінів кредиту, наданого покупцям [4] .

Відповідно до думки С.Г. Брунгільда, головне завдання управління дебіторською заборгованістю - встановлення з покупцями таких договірних відносин, які забезпечують повне і своєчасне надходження коштів для здійснення платежів кредиторам [5] .

Аналіз наукових досліджень ряду вчених, що займаються питаннями підвищення ефективності роботи з дебіторською заборгованістю, показав, що в даних дослідженнях основна увага приділяється дебіторської заборгованості, яка виникає при розрахунках з покупцями і замовниками. На наш погляд, це не зовсім вірно. При управлінні дебіторською заборгованістю на підприємстві слід звернути увагу і на те, що у визначенні поняття дебіторської заборгованості, крім заборгованості, яка належить підприємству, треба також враховувати кошти, видані контрагентам в рахунок майбутніх поставок продукції (робіт, послуг), тобто аванси видані.

Відсутність контролю за поставками оплачених товарів і послуг також може привести до несприятливих наслідків у роботі підприємства. Це і можливий збій в технологічному процесі (з огляду на несвоєчасної поставки необхідної сировини і матеріалів), простий обладнання (в разі затримки поставки запчастин), що в результаті також призводить до додатковим, частіше незапланованих витрат.

В авторському визначенні управління дебіторською заборгованістю - це процес ефективної взаємодії структурних підрозділів підприємства з метою створення механізму, що забезпечує оптимізацію суми належної підприємству заборгованості від юридичних і фізичних осіб в результаті господарських взаємовідносин з ними. Для більш конкретного розуміння цього трактування пропонуємо виділити основні етапи механізму по оптимізації дебіторської заборгованості на підприємстві:

- оцінка та моніторинг надійності контрагента (розробка і формування «банку даних надійності контрагентів»);

- вибір умов продажу (наявність забезпечень, банківських гарантій, гарантійних листів керівництва, робота з факторингу), які забезпечують гарантоване надходження грошових коштів у встановлені терміни;

- визначення прийнятного рівня дебіторської заборгованості (розрахунок, затвердження та контроль виконання нормативу дебіторської заборгованості в розрізі підрозділів фінансового менеджменту (ПФМ) і по підприємству в цілому);

- аналіз стану заборгованості (аналіз на перевищення нормативу дебіторської заборгованості, визначення частки простроченої заборгованості, виявлення причин виникнення відхилень і визначення відповідальних осіб);

- прискорення затребуваності боргу (шляхом переговорів, підписання мирових угод з врегулювання боргів, укладення додаткових угод про реструктуризацію боргу, проведення взаєморозрахунків за допомогою пред'явлення претензій і позовів);

- врегулювання простроченої дебіторської заборгованості.

Для реалізації перерахованих етапів на практиці необхідне створення чіткого регламенту, досконально описує весь процес управління і містить інформацію про обов'язки співробітників, залучених до процесу управління дебіторською заборгованістю.

Говорячи про якість дебіторської заборгованості, ми пропонуємо оперувати такими термінами: прострочена заборгованість, сумнівна заборгованість і безнадійна дебіторська заборгованість.

Прострочена дебіторська заборгованість - це дебіторська заборгованість, не погашена контрагентом у встановлений договором термін. Прострочену заборгованість можна класифікувати як:

- прострочену заборгованість, забезпечену гарантіями, порукою, заставою;

- прострочену заборгованість, по якій є зустрічні зобов'язання перед контрагентом;

- сумнівну заборгованість.

Крім того, в окрему категорію також слід виділити заборгованість, яка фактично була прострочена (тобто факт прострочення дебіторської заборгованості було встановлено), але погашену на момент формування звіту про прострочену заборгованість. Так, наприклад, 10 січня є звітною датою для аналізу дебіторської заборгованості станом на 31 грудня. Частина заборгованості, термін оплати якої настав до 31 грудня, виявилася не погашена і відбилася як прострочена на 31 грудня, але за станом на дату формування звіту (10 січня) дана заборгованість погашена, тобто вже не є простроченою. За контрагентам, які мають факти подібних договірних порушень, слід вести окремий реєстр і більш ретельно вести контроль розрахунків з можливим корегуванням умов роботи в подальшому.

Відповідно до п. 1 ст. 266 Податкового кодексу Російської Федерації «сумнівним боргом визнається будь-яка заборгованість перед платником податків, що виникла в зв'язку з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у разі, якщо ця заборгованість не погашена в терміни, встановлені договором, і не забезпечена заставою, поручительством, банківською гарантією ».

Найчастіше під терміном «сумнівна дебіторська заборгованість» розуміється дебіторська заборгованість, по якій необхідно створення резерву по сумнівних боргах, згідно з бухгалтерським і податковим обліком. Дану трактування в основному використовують представники, що працюють з бухгалтерськими даними.

У даній статті ми розглядаємо дебіторську заборгованість не як елемент бухгалтерського обліку, а в якості об'єкта дослідження для прийняття ефективних управлінських рішень. У зв'язку з чим пропонуємо наступне визначення сумнівної дебіторської заборгованості.

Сумнівна дебіторська заборгованість - це заборгованість, не погашена контрагентом у встановлений договором термін і не забезпечена заставою, поручительством, гарантією, а також зустрічними зобов'язаннями перед дебітором.

Нижче на малюнку 1 наведено приклад розрахунку сум сумнівної заборгованості, зроблений відповідно до авторським визначенням [6] .

Як видно з наведеного нами прикладу, при сумі дебіторської заборгованості в 250 рублів, прострочено 200, які до сумнівної заборгованості не належать, так як по частині суми (100 рублів) вже відбулася оплата (поставка), а на різницю (150 рублів) підприємство може або провести взаємозалік, або проводити переговори з контрагентом, оперуючи наявністю кредиторської заборгованості на адресу контрагента.

При необхідності і в залежності від специфіки діяльності організації в дану таблицю можна включити інформацію про некоректне введення (тобто показує, так би мовити, «штучний борг», що з'явився за рахунок введення в систему неправильної дати погашення). Така ситуація може скластися при складних договірних умовах, коли бухгалтер, який здійснює реєстраційні проводки, неправильно інтерпретував умови договору і відповідно помилково відбив дату погашення дебіторської заборгованості.

Також в таблиці можна агрегувати інформацію про сумнівні борги, які знаходяться на контролі у юридичної служби.

Запропонована вище таблиця для моніторингу дебіторської заборгованості дозволяє проводити аналіз стану дебіторської заборгованості одночасно в декількох ракурсах:

- по документам з метою виявлення неоплачених рахунків-фактур;

- по контрагентам з метою виявлення проблемних (ненадійних) контрагентів і здійснення подальшої роботи з ними на особливих умовах;

- по підрозділам фінансового менеджменту (ПФМ) з метою моніторингу ефективності роботи окремих підрозділів;

- по підприємству в цілому з урахуванням здійснення звірки наявних зустрічних зобов'язань.

Перевагою даної таблиці є те, що вона може бути запрограмованим як в такій простій системі як EXCEL, так і в одній з найбільш просунутих на сьогоднішній день інформаційно-аналітичних систем - SAP / R3, що користується популярністю серед гігантів промисловості. Це підкреслює актуальність ведення даної таблиці як для малих підприємств з 20-50-100 контрагентами, так і для великих організацій, які налічують сотні і тисячі контрагентів.

Кожне підприємство має право самостійно визначити для себе, що відносити до вищевказаних видів дебіторської заборгованості, відповідно до чого вести цілеспрямовану роботу по оптимізації дебіторської заборгованості на підприємстві.

Однак варто також враховувати, що ведення та моніторинг даної таблиці має здійснювати підрозділ, на який покладено контролінгові функції і яке здатне правильно здійснювати збір, агрегацію і трансформацію зібраної з підрозділів інформації в простий і зручний для керівництва звіт, з якого легко зробити висновки, що дозволяють в надалі підвищити ефективність прийняття управлінських рішень.

В ідеалі для моніторингу та відстеження проблемної дебіторської заборгованості необхідно щодня проводити наведений вище аналіз, щоб не допускати «довгих» проблемних боргів.

Також аналіз дебіторської заборгованості можна проводити в розрізі рахунків Головної книги (аванси, видані постачальникам і підрядникам, отримані від покупців і замовників, інша заборгованість), за термінами виникнення (до 30 днів, від 30 до 45 днів, від 45 до 90 днів, від 90 до 180 днів, понад 180 днів) і т.д.

В ідеальному варіанті система моніторингу дебіторської заборгованості може бути налаштована таким чином, щоб самостійно здійснювати збір, агрегацію, фільтрацію і видавати можливі варіанти подальших дій, що допоможе підприємству заощадити час, виключити суб'єктивний фактор, дозволить мінімізувати ймовірність «механічних» помилок при виявленні проблемних боргів. В результаті покращиться ефективність управління дебіторською заборгованістю і фінансовими потоками на підприємстві в цілому.

Висновок

1. Раціональна організація і контроль стану дебіторської заборгованості в сучасних умовах ринкової економіки незаперечно грають найважливішу роль в підвищенні ефективності господарської діяльності підприємства. Від стану і якості розрахунків з контрагентами в чому залежать платоспроможність компанії, її фінансове становище, сталий розвиток та інвестиційна привабливість.

2. На сьогоднішній день проблема ліквідності дебіторської заборгованості стає ключовою проблемою майже кожної організації, вирішення якої потребує кваліфікованого підходу до управління дебіторською заборгованістю, що є одним з видів зміцнення фінансового становища підприємства. Одним з таких підходів, на наш погляд, є управління дебіторською заборгованістю за допомогою інструментів фінансового контролінгу. Заходи щодо оптимізації рівня дебіторської заборгованості входять до групи найбільш дієвих заходів підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства за рахунок внутрішніх резервів і можуть відносно швидко і без додаткових витрат принести позитивний результат.

3. У вітчизняних і зарубіжних джерелах інформації (література, ЗМІ, інтернет) багато пишуть і говорять про високу роль дебіторської заборгованості в життєдіяльності підприємства, підкреслюючи відсутність контролю над сумою дебіторської заборгованості як одну з найбільш гострих проблем в поточній діяльності підприємства. Проте практичні рекомендації щодо виходу з даної проблемної ситуації або представлені тільки з теоретичної точки зору, або взагалі відсутні.

В даній статті запропоновано авторське визначення термінів «сумнівна дебіторська заборгованість» і «управління дебіторською заборгованістю». У роботі виділені і описані основні етапи оптимізації розміру дебіторської заборгованості, а також розроблена таблиця для здійснення моніторингу і контролю дебіторської заборгованості в різних розрізах і таким чином, щоб своєчасно виявляти проблемну заборгованість і оперативно вживати заходів по її стягненню.

Дані рекомендації, на думку автора, допоможуть виявити внутрішні резерви фінансових ресурсів підприємства, що в підсумку матиме позитивний вплив на фінансовий стан.

[1] Данілочкіна, Н.Г. (2011). Фінансовий контролінг на сторожі дебіторки . Електронний журнал «Управляємо підприємством», 2. Режим доступу: http://upr.ru/article/FINANSOVYY_KONTROLLING_NA_STRAZhE_DEBITORKI-945

[2] Вакуленко Т.Г. Аналіз бухгалтерської (фінансової) звітності для прийняття управлінських рішень / Т.Г. Вакуленко, Л.Ф. Фоміна. - 3-е изд., Перераб. и доп. - М .: Герда, 2003. - 281 с ..

[3] Бланк І.А. Фінансовий менеджмент. Навчальний курс. 2-е видання, перероблене і доповнене - Київ: Ельга, Ніка-Центр, 2004 р. - 656с.

[4] Ковальов В.В. «Фінансовий менеджмент: теорія і практика» - 2-е изд., Перерраб. и доп. - М.: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2007. - 1024 с.

[5] Брунгільда ​​С.Г. Управління дебіторською заборгованістю. - АСТ, 2007. - 257с.

[6] Всі дані, представлені в таблиці, є вигаданими і використовуються у вигляді наочного прикладу.