Розбиття диска. частина I

Ігор Чеботарьов
Михайло Стусанів aka Hard

Доброго часу доби.

Мабуть, почну я статтю з простого і одночасно складного питання: чи потрібно розбивати диск? Моя відповідь така: не просто потрібно, а життєво необхідно! Друге питання: а на фіга? Дуже просто, розбивши жорсткий диск на розділи, Ви тим самим збережете інформацію при необхідності форматування гвинта внаслідок будь-яких гемороїв з операційною системою. Адже форматувати Вам доведеться вже не весь диск, а тільки той розділ (як правило, основний), де лежить операційка. Та й економія часу при форматуванні в наявності. До того ж фрагментируется більше та частина диска, де лежить операційна система, а значить, дефрагментація проходити буде швидше, так як це утиліту будете запускати вже частіше для основного розділу. Знову економія часу. Третє питання: на скільки розділів ділити диск, і які обсяги під них виділити? Питання звичайно цікаве :). Для таких операційних систем, як Windows 95/98, одного гігабайта за очі і за вуха вистачить (в принципі навіть 512 Мб достатньо), для Windows ME - 1 Гб в самий раз, а ось для Windows XP - замало буде. Цьому монстру і двох «гектар» може бути мало, в залежності від того, що будете ставити. Але ... Ви ж будете користуватися і якимись програмами, типу Word, Photoshop і так далі. Раджу їх ставити в той же розділ, де стоїть вінда, адже після переустановлення (з форматуванням) операційної системи такі проги все одно так само доведеться встановлювати заново, навіть якщо вони і були встановлені в іншому розділі. До речі, я не раз зустрічався з випадками, коли програма навідріз відмовлялася працювати при установці її в інший розділ. Ось так ось. Але це ще не все, є файл підкачки, який за замовчуванням встановлюється в основний розділ. Це файл динамічний (знову ж за замовчуванням). Що тут можна порадити? По-перше, якщо у Вас два гвинта, то перенесіть цей файл на інший жорсткий диск і оптимізуйте за допомогою товариша Нортона (Norton Utilities) задавши йому (файлу підкачки, а не Нортону) мінімальний обсяг, що дорівнює двом обсягами оперативної пам'яті. Якщо у Вас один гвинт, то залиште все в основному розділі, але задавши обсяг і знову ж оптимізувавши.

Тепер давайте все докладно і барвисто я Вам розпишу все ті дії з файлом підкачки (swap-файл), про які згадував вище. Для початку Windows 98: файл підкачки називається win386.swp і налаштовуємо його так: тиснемо кнопи [Win] + [Pause \ Break], з'являється вікно Властивості: Система.

Вибираємо вкладку «Швидкодія», а в ній "Віртуальна пам'ять". Отримуємо приблизно таку картинку (я максимальний розмір віртуальної пам'яті обмежений, Вам ж це я робити не раджу, якщо досвід роботи з комп'ютерами малий):

Ну, тут я думаю все зрозуміло, у вікні «Жорсткий диск» задаєте той розділ, куди хочете перемістити файл підкачки. Тут, до речі, є одна фішка, якщо у Вас два гвинта, те перший розділ основного жорсткого диска буде позначений буквою С, а буквою D буде позначений перший розділ другого жорсткого диска навіть якщо Ваш перший гвинт розділений на кілька розділів. Коротше, щоб довго тут не розпинатися, я Вам краще намалюю на прикладі, скажімо, трьох жорстких дисків:

Коментарі, думаю, зайві. Повернемося до попереднього малюнку, в вікні «Мінімум» задаєте мінімальний розмір файлу підкачки в мегабайтах, а в «Максимум» - максимальний розмір, відповідно. Після цього перезавантажуєте комп і запускаєте Norton Utilities, де вибираєте утиліту SpeedDisk і робите дефрагментацію. Тільки не забудьте поставити галку «Оптимізувати файл підкачки».

Тоді товариш Нортон файл підкачки перемістить в початок диска, що підвищить швидкодію системи і до купи продовжить життя Вашому жорсткому диску.

Тепер виконаємо аналогічні налаштування для Windows XP. За замовчуванням, файл підкачки називається pagefile.sys і розташований він в корені диска зі встановленою операционкой. Тиснемо горезвісні [Win] + [Pause \ Break], і спостерігаємо вікно властивостей системи:

На вкладці «Додатково» в області «Швидкодія» натисніть кнопку «Параметри» і на вкладці званої знову-таки «Швидкодія» (багата фантазія у программеров Майкрософта) побачите область «Віртуальна пам'ять» з інформацією про розмір файлу підкачки на всіх дисках і заповітної кнопочкою «Змінити».

Нарешті ми дісталися до налаштувань цього файлу. Перед Вами відкриється приблизно наступна картина:

Так як винда у мене стоїть на диску F, то і файл підкачки розташований там же. Ви можете вказати вихідний і максимальний розміри файлу і за допомогою кнопки «Задати», зберегти внесені зміни. Можна розмістити цей файл на будь-якому логічному диску. При бажанні файл підкачки можна взагалі відключити, вибравши відповідну опцію. Однак, через можливі глюків, робити це не рекомендую.

Отже .... Про що це я? З цими фалами підкачки зовсім забув тему статті :), але без них ні як не вирахувати розмір основного розділу. Так як же визначити цей розмір? Давайте рахувати разом. У розрахунок возмем, що у Вас один жорсткий диск а значить файл підкачки буде розміщений у тому ж розділі, що і операційна система. Складемо обсяг, необхідний під операційну систему і той мінімальний обсяг, що задали при налаштуванні swap-файлу, додамо до них той обсяг, який. як Ви вважаєте, знадобиться для програм і додайте ще гігабайт (на випадок збільшення файлу підкачки понад мінімуму і на випадок установки нових прог). Якщо комусь здасться, що 1 Гб це багато, можете додати менше. Для прикладу скажу, що я використовую Windows 98SE, swap-файл у мене на іншому гвинті і мені вистачає 4 Гб, а мій колега Ігор Чеботарьов працюючи під Windows XP виділяє 5 Гб. Коротше, вирішувати Вам.

Тепер про додаткові розділах. Скільки їх потрібно і знову ж яких розмірів? Все залежить від того, чим Ви займаєтеся. Правило одне: великі і маленькі файли бажано тримати в різних розділах диска. Наприклад, Ви працюєте з великою кількістю текстових документів (типу як я), але при цьому не гидуєте записувати різного роду фільми. Було б доцільно тримати в одному розділі і те й інше. Тому доведеться створити окремий невеликий розділ для документів. До речі, так як правильно, а й просто зручно в плані роботи з файлами в будь-якому менеджерові (скажімо в TotalCommander'е). Під документи досить виділити кілька сотень мегабайт, а ось під великі фали, мабуть, все інше місце, так як більше трьох розділів (разом з основним) я б не рекомендував робити на одному фізичному диску.

Якщо Ви не змучені, то пeрейдем до наступній частині статті і поговоримо про те, як розбивати диск.